На зустріч з історією варто вирушити до замку Шпілберг, що розташований на вершині однойменної гори й у різні часи створював величний обрис міста на монетах. Спочатку замок в готичному стилі у XVI ст. був перетворений на палац у стилі барокко. Згодом, він став могутньою фортецею, яка ніколи і ніким не була захоплена. Але сьогодні про замок більше знають як про тюрму або «тиски народів». Тутешні камери і каземати заслужено отримали страшну славу, яку пов'язують із найсуворішим у Австро-Угорщині режимом. Тут  ще й досі в темряві вчуваються голоси в’язнів. При вході у замок стоїть скульптура капітолійської вовчиці, встановлена на честь замучених у його стінах італійців-карбонаріїв. Жертвами катів були й французькі революціонери, й польські повстанці і, зрозуміло, свої політв'язні.

Прихильники гострих відчуттів можуть відвідати у Шпілберку «темні камери» часів цісаря Йосифа ІІ, де в'язні по декілька місяців перебували без світла, лише на хлібі та воді.
Виходячи із казематів чується музика 15 дзвонів, а піднявшись на оглядову кутову башту відкривається чарівний краєвид прекрасного міста.
Знову місцем жахів в'язниця стала під час Другої світової війни. Поряд із замком збереглися також дві готичні каплиці. З 1961 р. в Шпілберзі розташований музей. Філіали цього музею знаходяться також в будівлі-пам'ятнику «Менінська коміра» і в будівлі вілли Тугендхат, занесеній ЮНЕСКО в список усесвітньої спадщини.

Візитною карткою міста часто називають Кафедральний собор Св. Петра і Павла, побудований в XIV ст. у готичному стилі на місці попереднього храму (збереглася романська крипта XII ст.), розташований на пагорбі Петрув, де знаходиться чудовий оглядовий майданчик.
Саме цей собор зображений на чеських монетах (10 CZK) та знаменитий своїми курантами, які б'ють полудень в 11 годин, – на згадку про події 1645 р., коли дзвонар врятував місто від руйнування при облозі його шведами, продзвонивши полудень на годину раніше.

Дивують своєю красою костел Св. Якуба, що був зведений на первинних романських фундаментах і неодноразово перебудований в наступних сторіччях, Капуцинський монастир (1651 р., з підземною лаврою, в якій поховані ченці і представники місцевої аристократії; тут знаходяться останки Барона Тренка), монастир домініканців з храмом Св. Михайла, костел Св. Яна (з розписаними стелями, прекрасними запрестольними образами і старовинним органом), храм Св. Томаша (XIV ст., усипальня моравських маркграфів).

Найстарішою світською спорудою Брно є Стара ратуша, в якій аж до 1935 р. розташовувалося міське управління. У ХVI ст. в башті прорізано вхід в двір, прикрашений кам'яним порталом з прекрасними зразками готичної скульптури – пластиками Пілграма. По ліву і праву сторону порталу знаходяться фігури зброєносців, що несуть на щитах герб Брно, над ними – міські радники, а вінчає композицію жіноча постать – символ Справедливості, з повернутою фіалкою – як відгомін готики, що вже відходить.

Окрім цього, в Брно є величезна кількість цікавих місць, які варто відвідати. Серед них – центральна і найбільша площа міста – Площа Свободи з чудовим фонтаном Парнас, площа Домініканців, площа Овочевого Ринку, площа Капуцинів. На ринковій площі розташований театр – одна із найстаріших театральних будівель в Центрльній Європі (XV ст.) і Моравський музей в палаці Дітріхштейн (1760 р.), в якому виставлена знаменита «Вестоніцька Венера» – найдавніший в світі керамічний виріб – статуетка з обпаленої глини, вік якої – 25 тис. років.

Після екскурсії можна насолоджуватись кухлем пива та послухати місцеві легенди в одному з багатьох затишних ресторанчиків, що знаходяться в Брно.